Опис досвіду

Вихрист Наталія Олексіївна

Дата народження: 30.09.1960 р.

Освіта: вища

Навчальний заклад: Харківський державний університет ім. М.Горького

Спеціальність: учитель української мови та літератури

Стаж роботи:  40 років

Категорія: вища

Нагороди: Грамота Міністерства освіти України (1997), Грамота Міністерства освіти України (1999), Грамота відділу освіти Олександрівської РДА (2010), Лауреат премії імені Б.Кузика (2007)

Педагогічне кредо:"Мужність і чесність розуму – ось червона нитка мого життя, орієнтуючись на яку людина прагне до ідеалу"

Самоосвітня проблема:"Розвиток та формування ключових компетентностей здобувачів освіти на уроках словесності"

Опис власного досвіду

    Розвиток творчого потенціалу людини трактується сьогодні як основне завдання школи. Для реалізації його потрібно насамперед розглянути учня не як суму зовнішніх впливів, а як цілісну, активну, діяльну істоту. Недаремно І.Г.Ткаченко писав: „Навчання в школі має бути спрямоване на розкриття талантів кожного".

    І саме тому нинішній спосіб викладання української мови та літератури має створити умови для духовного самовдосконалення, самореалізації і самоутвердження дитини, учитель словесності повинен будувати педагогічний процес не за принципом інформаційного повідомлення від суб'єкта до об'єкта в жанрі монологу, а потрібно використовувати інтерактивне навчання, що базується на взаємній діяльності вчителя і учня, на діалозі, співпраці.

    Сьогодні перед педагогами постає одна з найактуальніших педагогічних проблем — це проблема становлення творчої особистості.

    Саме творча особистість може бути конкурентноспроможною в сучасному світі, саме цілісна, багата, творча людина.

    Перед вчителями постає важливе завдання: що треба зробити в розвитку освіти, щоб зацікавити сучасного школяра в ефективності навчання?

    Головне – формувати особистість учня, розвивати його здібності та обдарування, науковий світогляд.

    А чи може сучасний урок української мови чи літератури бути радісним і цікавим для учнів? Мені здається, може тоді, коли учень буде на уроці досліджувати, спостерігати, зіставляти, осмислювати побачене, почуте, упорядковувати й систематизувати матеріал, висловлювати свої думки, творити діалог, гру.

    І тоді традиційний урок оновлюється, перетворюється у творчу лабораторію учителя-порадника і творчо мислячих учнів, де панує сприятливий психологічний клімат, що допомагає кращому засвоєнню навчального матеріалу, активізації емоційності, розумової діяльності, зосередженню на конкретному. На уроці доцільно застосовувати різні прийоми та методи, форми та засоби, які розвивають логічне мислення, зорову пам'ять, уміння аналізувати завдання. Вивчаючи українську мову, доцільно використовувати «Синтаксичні розминки», «Ключові слова», пояснення значення слів(словосполучень, фразеологізмів), складання речень з ними, написання творів-мініатюр, редагування текстів, робота з картками, різноманітні диктанти (словникові, пояснювальні, слухові, зорові, розподільні), завдання творчого характеру, самостійна та пошукова робота.

    Все це сприяє підвищенню грамотності учнів, активізує їх роботу, розвиває словниковий запас, творчі здібності.

    Урок літератури… Саме на ньому можна торкнутися найбільш хвилюючих проблем, мати свої думки щодо твору, власне висловлювання не збігається з думкою інших, оцінка вчинків героїв, проблеми, порушені письменником, повязуємо із сьогоденням, їх актуальність. Використовую «Літературні прямокутники», кросворди, схеми, алгоритми, запитання типу: «Чи знаєш ти героїв твору?», «Упізнай, чий це портрет?», «Кому належать ці слова?», «З яких творів ці слова?»; зробити до твору ілюстрацію, малюнок.

    Неабияку цікавість у дітей викликають логічні завдання: «Заморочки з бочки», «Далі, далі», «Хто більше прочитає в слові», «Асоціативний кущ», «Сенкан», «Знайди помилку», «Портрет-характеристика за ключовим словом», «Що приховує щоденник».

Навчити учня вчитися – це передусім освоєння форм співробітництва.

    При впровадженні принципа учень-учитель ми повинні розуміти, що все це відносно, адже рівність дитини і дорослого неможлива, тут спрацьовує афоризм Оруела «Всі рівні, але дехто рівніший». А от взаємини однолітків (учень-учень) – це взаємини рівності і тому використовуємо на уроках різні форми навчання:

- робота в парах, робота в групах ( у спільній роботі кожен учень відчуває від товаришів і отримує емоційну та змістову підтримку однолітків, Є можливість утвердитися у собі,, випробувати свої сили у мікродискусіях, поєднання на уроці «навчання» та «виховання», а звідси формування людських і ділових взаємин дітей; вчитель і колектив допомагає кожному учневі знайти свою роль в групі, направляємо їх у певне русло роботи);

- навчальні дискусії за участю всіх учнів класу;

- фронтальні бесіди.

    Всі ці форми роботи з дітьми розкривають і формують загальнолюдські якості: терпіння, доброзичливість, дружелюбність. Оцінюється загальна робота групи не даючи різних оцінок кожному, інколи – навпаки, коли визначаємо найактивніших учасників, лідерів.

    Учні вчаться не лише висловлювати свою думку, а й розгортати пояснення, доказувати, а під час спілкування з різними точками зору, дитина відмовляється від помилкових поглядів, робить правильний висновок, знаходить вірне рішення проблеми.

    Виходячи з вищесказаного я створила свою схему роботи з учнями, розробила для себе та для дітей методику, логічний ланцюжок, який допоможе глибше вивчити мовний матеріал та розвивати в учнів творчі здібності.

    За навчальною програмою в 5 класі учні на уроках мови пишуть чимало творів-описів. Це опис окремих предметів, тварин на основі власних спостережень і за картиною. Робота над описом буває досить складною для учнів. Вони пропускають найважливіші деталі, а під час відтворення перекручують текст. Особливість опису полягає в тому, що зображується не стільки весь предмет в цілому, скільки окремі його деталі та ознаки. Кожне наступне речення має містити все нові ознаки. Всі речення в описі будуються приблизно за такою схемою: ЩО? - повідомлення про предмет, яке є основною інформацією, тобто відомим і ЯКЕ? -ознаки предмета, -нова інформація.

    В порівнянні з розповідним, сприйняти й переказати (а тим більше створити власний) текст такого типового значення завжди важче. Ось чому важливо показати учням закономірності побудови текстів-описів, характер розвитку думки в них, допомогти накопичити досвід роботи з описом.

Здобувши певний досвід на уроках мови, під час роботи на літературі завдання ускладнюється, вимагає більшої творчої діяльності для його виконання.

Учень повинен на основі тексту твору уявити певний персонаж, місцевість, інтер'єр та описати словесно, висловити своє враження від нього та виразити своє ставлення.

Слід звернути увагу школярів на те, що в ділових описах даються точні, об'єктивні характеристики, вони якомога повніше відображають якості, властивості предмета, а в художніх - емоційно забарвлені, суб'єктивно сприйняті та відтворені ознаки найяскравіших властивостей предмета.

    Для розвитку творчих здібностей найбільш ефективними є такий вид роботи, як складання казки на лінгвістичну тему. Є кілька варіантів складання казок: прочитати лінгвістичну казку на певну тему, а потім запропонувати учням написати власну на цю ж тему; можна дати початок казки та запропонувати скласти продовження. Якщо ця робота проводиться неодноразово, то учні можуть самостійно скласти казку, не маючи перед собою ні зразка, ні даного початку.

Вміння складати казки діти використовують як на уроках мови, так і на уроках літератури.

    Готуючись до твору-опису предмета за власним спостереженням чи за картиною, учні з великим задоволенням вчаться складати асоціативне гроно. Такий вид роботи спонукає дітей думати вільно та відкрито. До роботи залучаються навіть ті діти, які особливого бажання писати твори не мають. Вчитель називає певне слово. Учні добирають якомога більшу кількість асоціативно пов'язаних з ним слів. Оголошуючи слова, треба пояснити зв'язок між ними. Маючи досвід складання такого асоціативного грона, учні на уроках літератури використовують його під час характеристики персонажів літературного твору. Така гра розвиває образне мислення дітей, художнє бачення світу, творчі здібності, активне ставлення до вивчення рідної мови та літератури, розширює словниковий запас учнів.

    Ця гра може мати зворотній характер: учитель подає перелік слів, що характеризують зовнішність, риси характеру, поведінку та дії персонажа, а діти встановлюють висхідне слово або називають персонажа, якого стосується цей набір характеристик.

    Розвитку зв'язного мовлення учнів, збагаченню їхнього словникового запасу сприяють творчі диктанти різних видів. Цей вид вправ поєднує в собі ініціативність учнів, вимагає більшої уваги, творчого мислення. Відповідно, на уроках літератури учні підбирають певну лексику до різних видів опису.

    Такі завдання, як поширення, доповнення речень, утворення з одного- двох речень шляхом побудови власних та поширення поданих цілісних текстів також сприяють розвитку творчих здібностей дітей.

    На уроках літератури набуті знання та навичку діти використовують під час роботи з деформованим текстом.

    Знайомство зі способами викладу художнього матеріалу в літературному творі пов'язане з таким видом опису, як портрет. Практика показує, що портрет, поданий у літературному творі, учні помічають, запам'ятовують, відтворюють, створюють власні описи. Знання учнів про портрет значно поширюються, зокрема розкриваються художні функції цього опису як одного із засобів творення образу-персонажа:

• Зображення зовнішнього вигляду персонажа;

• Розкриття рис характеру героя твору;

• Вказівка на соціальне становище або професію;

• Вираження ставлення автора до дійової особи.

    Навчаючи учнів складати характеристику дійових осіб, необхідно показати, що вираховування даних портрета є однією з важливих умов, за яких літературний герой постане в уяві як жива людина, конкретна індивідуальність.

    На уроках мови та літератури пропоную учням різного плану творчі роботи, завдання, щоб активізувати мислення, уяву, збагатити словниковий запас учнів та спонукати їх до освоєння багатства виражальних засобів. На уроках і мови, і літератури проводжу творчі п'ятихвилинки, різнорівневі завдання по написанню творів-мініатюр на різні теми, інколи пов'язані з власним спостереженням („Золота осінь", „Перший сніг" та інші). Форма теж різна: поезія, проза. Інколи при вивченні слів з переносним значенням - твір, з використанням метафор, епітетів, порівнянь, за опорними словами. Написання таких робіт супроводжується обов'язковим поясненням (наприклад останніх названих робіт) - значення в розкритті художніх образів, при змалюванні пори року, - записати слова в алфавітному порядку, визначити орфограми в них, вказати частину мови, лексичне значення слова та інше. Використовую також творче завдання - власне спостереження із застосуванням теоретичного матеріалу уроку: ввести в текст дієслова теперішнього часу (минулого, майбутнього), якісних прикметників, числівників, прислівників, односкладних речень за видами та інше. Використовуючи дані різновиди творчих робіт учні мислять, фантазують, повторюють, систематизують, узагальнюють вивчений ними матеріал, повторюють вивчене раніше і нещодавно, співставляють.

    Ян Коменський вважав, що інтерес, зацікавленість - це основа навчання, адже оригінальна форма пізнання допомагає уникнути одноманітності, шаблонності, сприяє ширшому застосуванню ефективних методів та прийомів засвоєння учнями нових знань та формування в учнів творчих здібностей.

    Тому на уроці створюю відповідний психологічний мікроклімат, де б учні працювали, думали неординарно, висловлювали свої судження. При проведенні уроків ставлю перед собою завдання :

-формувати повноцінний духовний світ дитини;

-розвивати позитивний потенціал кожної дитячої особистості, як в інтелектуальному, так і в моральному

плані;

-активізувати пізнавальну діяльність учнів при допомозі і використанні дослідницьких методів, пошукової роботи та бесіди;

-реалізувати поставлене завдання застосуванням прийомів проблемного навчання: проблемне запитання, створення ситуації, проблемний

аналіз художнього твору та ін.

    На уроках літератури прищеплюю дітям естетичні смаки за допомогою зорових образів (картини, ілюстрації); через вплив слова, думки,

розвиваю образне, логічне мислення; вміння співпережи­вати, використовую прослуховування музичних творів. А ще пам'ятаю про те, що у праці з дітьми немає дрібниць.

    Таким чином, можна стверджувати, що неможливо працювати на уроках літератури, не маючи певної бази знань, умінь і навичок, набутих на уроках мови. Лише постійна систематична робота з розвитку творчих здібностей учнів на уроках мови дасть можливість учням виявити свою спроможність творити на уроках літератури.

    Розвиток творчого потенціалу людини трактується сьогодні як основне завдання школи. Для реалізації його потрібно насамперед розглянути учня не як суму зовнішніх впливів, а як цілісну, активну, діяльну істоту. Недаремно І.Г.Ткаченко писав: „Навчання в школі має бути спрямоване на розкриття талантів кожного".

    І саме тому нинішній спосіб викладання української мови та літератури має створити умови для духовного самовдосконалення, самореалізації і самоутвердження дитини, учитель словесності повинен будувати педагогічний процес не за принципом інформаційного повідомлення від суб'єкта до об'єкта в жанрі монологу, а потрібно використовувати інтерактивне навчання, що базується на взаємній діяльності вчителя і учня, на діалозі, співпраці.

    Сьогодні перед педагогами постає одна з найактуальніших педагогічних проблем — це проблема становлення творчої особистості.

    Саме творча особистість може бути конкурентноспроможною в сучасному світі, саме цілісна, багата, творча людина.

    Перед вчителями постає важливе завдання: що треба зробити в розвитку освіти, щоб зацікавити сучасного школяра в ефективності навчання?

    Головне – формувати особистість учня, розвивати його здібності та обдарування, науковий світогляд.

    А чи може сучасний урок української мови чи літератури бути радісним і цікавим для учнів? Мені здається, може тоді, коли учень буде на уроці досліджувати, спостерігати, зіставляти, осмислювати побачене, почуте, упорядковувати й систематизувати матеріал, висловлювати свої думки, творити діалог, гру.

    І тоді традиційний урок оновлюється, перетворюється у творчу лабораторію учителя-порадника і творчо мислячих учнів, де панує сприятливий психологічний клімат, що допомагає кращому засвоєнню навчального матеріалу, активізації емоційності, розумової діяльності, зосередженню на конкретному. На уроці доцільно застосовувати різні прийоми та методи, форми та засоби, які розвивають логічне мислення, зорову пам'ять, уміння аналізувати завдання. Вивчаючи українську мову, доцільно використовувати «Синтаксичні розминки», «Ключові слова», пояснення значення слів(словосполучень, фразеологізмів), складання речень з ними, написання творів-мініатюр, редагування текстів, робота з картками, різноманітні диктанти (словникові, пояснювальні, слухові, зорові, розподільні), завдання творчого характеру, самостійна та пошукова робота.

    Все це сприяє підвищенню грамотності учнів, активізує їх роботу, розвиває словниковий запас, творчі здібності.

    Урок літератури… Саме на ньому можна торкнутися найбільш хвилюючих проблем, мати свої думки щодо твору, власне висловлювання не збігається з думкою інших, оцінка вчинків героїв, проблеми, порушені письменником, повязуємо із сьогоденням, їх актуальність. Використовую «Літературні прямокутники», кросворди, схеми, алгоритми, запитання типу: «Чи знаєш ти героїв твору?», «Упізнай, чий це портрет?», «Кому належать ці слова?», «З яких творів ці слова?»; зробити до твору ілюстрацію, малюнок.

    Неабияку цікавість у дітей викликають логічні завдання: «Заморочки з бочки», «Далі, далі», «Хто більше прочитає в слові», «Асоціативний кущ», «Сенкан», «Знайди помилку», «Портрет-характеристика за ключовим словом», «Що приховує щоденник».

Навчити учня вчитися – це передусім освоєння форм співробітництва.

    При впровадженні принципа учень-учитель ми повинні розуміти, що все це відносно, адже рівність дитини і дорослого неможлива, тут спрацьовує афоризм Оруела «Всі рівні, але дехто рівніший». А от взаємини однолітків (учень-учень) – це взаємини рівності і тому використовуємо на уроках різні форми навчання:

- робота в парах, робота в групах ( у спільній роботі кожен учень відчуває від товаришів і отримує емоційну та змістову підтримку однолітків, Є можливість утвердитися у собі,, випробувати свої сили у мікродискусіях, поєднання на уроці «навчання» та «виховання», а звідси формування людських і ділових взаємин дітей; вчитель і колектив допомагає кожному учневі знайти свою роль в групі, направляємо їх у певне русло роботи);

- навчальні дискусії за участю всіх учнів класу;

- фронтальні бесіди.

    Всі ці форми роботи з дітьми розкривають і формують загальнолюдські якості: терпіння, доброзичливість, дружелюбність. Оцінюється загальна робота групи не даючи різних оцінок кожному, інколи – навпаки, коли визначаємо найактивніших учасників, лідерів.

    Учні вчаться не лише висловлювати свою думку, а й розгортати пояснення, доказувати, а під час спілкування з різними точками зору, дитина відмовляється від помилкових поглядів, робить правильний висновок, знаходить вірне рішення проблеми.

    Виходячи з вищесказаного я створила свою схему роботи з учнями, розробила для себе та для дітей методику, логічний ланцюжок, який допоможе глибше вивчити мовний матеріал та розвивати в учнів творчі здібності.

    За навчальною програмою в 5 класі учні на уроках мови пишуть чимало творів-описів. Це опис окремих предметів, тварин на основі власних спостережень і за картиною. Робота над описом буває досить складною для учнів. Вони пропускають найважливіші деталі, а під час відтворення перекручують текст. Особливість опису полягає в тому, що зображується не стільки весь предмет в цілому, скільки окремі його деталі та ознаки. Кожне наступне речення має містити все нові ознаки. Всі речення в описі будуються приблизно за такою схемою: ЩО? - повідомлення про предмет, яке є основною інформацією, тобто відомим і ЯКЕ? -ознаки предмета, -нова інформація.

    В порівнянні з розповідним, сприйняти й переказати (а тим більше створити власний) текст такого типового значення завжди важче. Ось чому важливо показати учням закономірності побудови текстів-описів, характер розвитку думки в них, допомогти накопичити досвід роботи з описом.

    Здобувши певний досвід на уроках мови, під час роботи на літературі завдання ускладнюється, вимагає більшої творчої діяльності для його виконання.

Учень повинен на основі тексту твору уявити певний персонаж, місцевість, інтер'єр та описати словесно, висловити своє враження від нього та виразити своє ставлення.

Слід звернути увагу школярів на те, що в ділових описах даються точні, об'єктивні характеристики, вони якомога повніше відображають якості, властивості предмета, а в художніх - емоційно забарвлені, суб'єктивно сприйняті та відтворені ознаки найяскравіших властивостей предмета.

    Для розвитку творчих здібностей найбільш ефективними є такий вид роботи, як складання казки на лінгвістичну тему. Є кілька варіантів складання казок: прочитати лінгвістичну казку на певну тему, а потім запропонувати учням написати власну на цю ж тему; можна дати початок казки та запропонувати скласти продовження. Якщо ця робота проводиться неодноразово, то учні можуть самостійно скласти казку, не маючи перед собою ні зразка, ні даного початку.

Вміння складати казки діти використовують як на уроках мови, так і на уроках літератури.

    Готуючись до твору-опису предмета за власним спостереженням чи за картиною, учні з великим задоволенням вчаться складати асоціативне гроно. Такий вид роботи спонукає дітей думати вільно та відкрито. До роботи залучаються навіть ті діти, які особливого бажання писати твори не мають. Вчитель називає певне слово. Учні добирають якомога більшу кількість асоціативно пов'язаних з ним слів. Оголошуючи слова, треба пояснити зв'язок між ними. Маючи досвід складання такого асоціативного грона, учні на уроках літератури використовують його під час характеристики персонажів літературного твору. Така гра розвиває образне мислення дітей, художнє бачення світу, творчі здібності, активне ставлення до вивчення рідної мови та літератури, розширює словниковий запас учнів.

    Ця гра може мати зворотній характер: учитель подає перелік слів, що характеризують зовнішність, риси характеру, поведінку та дії персонажа, а діти встановлюють висхідне слово або називають персонажа, якого стосується цей набір характеристик.

    Розвитку зв'язного мовлення учнів, збагаченню їхнього словникового запасу сприяють творчі диктанти різних видів. Цей вид вправ поєднує в собі ініціативність учнів, вимагає більшої уваги, творчого мислення. Відповідно, на уроках літератури учні підбирають певну лексику до різних видів опису.

    Такі завдання, як поширення, доповнення речень, утворення з одного- двох речень шляхом побудови власних та поширення поданих цілісних текстів також сприяють розвитку творчих здібностей дітей.

    На уроках літератури набуті знання та навичку діти використовують під час роботи з деформованим текстом.

    Знайомство зі способами викладу художнього матеріалу в літературному творі пов'язане з таким видом опису, як портрет. Практика показує, що портрет, поданий у літературному творі, учні помічають, запам'ятовують, відтворюють, створюють власні описи. Знання учнів про портрет значно поширюються, зокрема розкриваються художні функції цього опису як одного із засобів творення образу-персонажа:

• Зображення зовнішнього вигляду персонажа;

• Розкриття рис характеру героя твору;

• Вказівка на соціальне становище або професію;

• Вираження ставлення автора до дійової особи.

    Навчаючи учнів складати характеристику дійових осіб, необхідно показати, що вираховування даних портрета є однією з важливих умов, за яких літературний герой постане в уяві як жива людина, конкретна індивідуальність.

    На уроках мови та літератури пропоную учням різного плану творчі роботи, завдання, щоб активізувати мислення, уяву, збагатити словниковий запас учнів та спонукати їх до освоєння багатства виражальних засобів. На уроках і мови, і літератури проводжу творчі п'ятихвилинки, різнорівневі завдання по написанню творів-мініатюр на різні теми, інколи пов'язані з власним спостереженням („Золота осінь", „Перший сніг" та інші). Форма теж різна: поезія, проза. Інколи при вивченні слів з переносним значенням - твір, з використанням метафор, епітетів, порівнянь, за опорними словами. Написання таких робіт супроводжується обов'язковим поясненням (наприклад останніх названих робіт) - значення в розкритті художніх образів, при змалюванні пори року, - записати слова в алфавітному порядку, визначити орфограми в них, вказати частину мови, лексичне значення слова та інше. Використовую також творче завдання - власне спостереження із застосуванням теоретичного матеріалу уроку: ввести в текст дієслова теперішнього часу (минулого, майбутнього), якісних прикметників, числівників, прислівників, односкладних речень за видами та інше. Використовуючи дані різновиди творчих робіт учні мислять, фантазують, повторюють, систематизують, узагальнюють вивчений ними матеріал, повторюють вивчене раніше і нещодавно, співставляють.

Ян Коменський вважав, що інтерес, зацікавленість - це основа навчання, адже оригінальна форма пізнання допомагає уникнути одноманітності, шаблонності, сприяє ширшому застосуванню ефективних методів та прийомів засвоєння учнями нових знань та формування в учнів творчих здібностей.

    Тому на уроці створюю відповідний психологічний мікроклімат, де б учні працювали, думали неординарно, висловлювали свої судження. При проведенні уроків ставлю перед собою завдання :

-формувати повноцінний духовний світ дитини;

-розвивати позитивний потенціал кожної дитячої особистості, як в інтелектуальному, так і в моральному

плані;

-активізувати пізнавальну діяльність учнів при допомозі і використанні дослідницьких методів, пошукової роботи та бесіди;

-реалізувати поставлене завдання застосуванням прийомів проблемного навчання: проблемне запитання, створення ситуації, проблемний

аналіз художнього твору та ін.

    На уроках літератури прищеплюю дітям естетичні смаки за допомогою зорових образів (картини, ілюстрації); через вплив слова, думки,

розвиваю образне, логічне мислення; вміння співпережи­вати, використовую прослуховування музичних творів. А ще пам'ятаю про те, що у праці з дітьми немає дрібниць.

    Таким чином, можна стверджувати, що неможливо працювати на уроках літератури, не маючи певної бази знань, умінь і навичок, набутих на уроках мови. Лише постійна систематична робота з розвитку творчих здібностей учнів на уроках мови дасть можливість учням виявити свою спроможність творити на уроках літератури.

    Сучасне суспільство потребує творчих, креативних людей, які здатні не тільки орієнтуватися, приймати рішення, а й мислити нестандартно. Тому я намагаюся виховувати в собі рішучість, вміння не зупинятися на досягнутому, сміливо мислити, опираючись на досвід минулих поколінь, впевнено йти в майбутнє. Такі ж погляди на життя формую і у своїх учнях.

    Уроки рідної мови та літератури не тільки допомагають пізнавати душу нашого народу, насолоджуватися мелодійністю його пісень, захоплюватися неперевершеною творчістю його корифеїв, це ще й напружена, науково організована й результативна праця всіх учнів у співтворчості з учителем. Тому на уроках намагаюся допомогти учневі знайти себе в житті; пробудити чи розвинути в дитині те творче зернятко, яке є в кожному, бо закладене там природою.

    Ключовими для розвитку української школи загалом і літературної освіти зокрема є ідеї діяльнісного, особистісно зорієнтованого і компетентнісного підходів. Це зумовлено потребою відповісти на виклики сьогодення, коли неможливо навчити учня «всього на все життя», і найважливішим умінням стає здатність та готовність діяти залежно від поставлених завдань і вчитися протягом усього життя. Тому працюю над проблемою: «Розвиток та формування ключових компетентностей здобувачів освіти на уроках словесності». Вважаю, що використання інноваційних методів на уроках української мови та літератури найбільш повно забезпечує комфортні, безконфліктні й сприятливі умови розвитку учнів, всебічно реалізує їх природний потенціал, виховує особистість, здатну до самоосвіти, саморозвитку, самовдосконалення. Інноваційне навчання є однією з найбільш гнучких форм включення кожного учня в роботу, забезпечує перехід від простих до складних завдань,вчить використовувати не готові знання, а здобувати їх із власного досвіду, що веде до розвитку творчого мислення.

    Ця тема є актуальною, бо:

- сприяє виконанню завдань Національної доктрини розвитку освіти;

- забезпечує умови для розвитку творчої особистості дитини;

- сприяє позитивній мотивації учнів до пізнавальної діяльності, потребі в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні;

- робить можливим оригінальний підхід до побудови структури сучасного уроку української мови та літератури;

- розвиває аналітичне мислення, вміння робити узагальнення;

- формує в учнів навички самооцінки та самоконтролю своєї навчальної діяльності;

- диференціює та індивідуалізує процес навчання.

    Провідна ідея досвіду полягає в тому, що вміло використаний на уроках словесності арсенал інноваційних технологій допомагає актуалізувати здібності обдарованої особистості, спрямувавши їх на продуктивну компетентну діяльність.

    Теоретичне підґрунтя досвіду становлять положення, що ґрунтуються на сучасних педагогічних те­оріях щодо організації навчального процесу, зокрема на роботах А.М.Фасолі (компетентнісний підхід до навчання); Л. В. Пироженко (інтерактивні технології); С.О. Єлісєєва, І. М.Дичківської (освітні технології); В.І. Шуляр, О.С. Падалка (педагогічні теорії, технології, досвід), О.І.Когут («Інноваційні технології навчання української мови і літератури»), О.І.Пометун («Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання»), М.М. Кондирєвої («Науково-методичні засади побудови сучасного уроку української мови у 5-11 кл.»), Р.Ф.Орищин (конспекти уроків та рекомендації щодо їх класифікацій та побудови) та ін. Тим не менш, проблема формування ключових компетентностей на уроках української мови та літератури через інтерактивні методи навчання продовжує залишатися актуальною . Сучасному здобувачу освіти треба не в готовому вигляді подати тему, а навчити осмислювати її, а він вже потім шукатиме інформацію, яка допоможе реалізувати проблему. Отож, повернути учням інтерес до шкільних предметів, зробити навчання цікавим, посилити бажання вчитися спонукає до пошуків.

    Виявляти здібності дитини, розвивати їх, навчати бачити прекрасне, емоційно сприймати довкілля, грамотно та образно висловлюватися – таке нелегке завдання ставлю перед собою, хоч праця копітка, об’ємна, вимагає творчих зусиль. У своїй педагогічній практиці апробовую спосіб інтеграції окремих елементів таких сучасних технологій навчання, як проектне навчання, інтерактивні технології, особистісно зорієнтоване навчання та ІКТ.

    Для того, щоб така інтеграція принесла бажаний результат, намагаюся вникнути в методику кожної з освітніх технологій і використовувати на своїх уроках залежно від теми, мети виучуваного матеріалу, а також типу уроку та навчального предмета. А для цього постійно поглиблюю свої знання, опрацьовую додаткову літературу, привчаю до цього і своїх учнів. Прагну донести до них таку аксіому – підручник не являється єдиним джерелом знань, тому варто вивчати різні погляди на проблему із посібників, словників, довідників.

    Ретельно готуюсь до кожного уроку, продумуючи хід заняття, добираючи ефективні методи та прийоми. Допомагають у цьому сучасні технології.

Велику увагу приділяю організаційному моменту. Адже, як писав А. Енштейн, уміє вчити той, хто вчить цікаво. Важливе завдання організаційного етапу - створити оптимістичну установку, емоційно налаштувати на урок, забути на деякий час про недоліки, побачити тільки перспективні лінії розвитку, щоб в очах учнів засвітилася радість, щоб у кожного з них з’явилася впевненість у власних силах. У своїй педагогічній практиці нерідко використовую розминки для мотивації навчання, для ненав’язливого формулювання мети і завдань уроку. Багато цікавого матеріалу почерпнула із науково-методичного посібника Л.В.Коваленко «Методи та прийоми емоційного налаштування на урок».Завдяки розминці створюються умови, за яких мета і завдання навчального процесу, визначені вчителем, усвідомлюються кожним учнем як особистісно значущі. Міні-тренінги, вправи "Ланцюг довіри", "Спіймай мій настрій", "Коло компліментів" – це неповний перелік тих розминок, що їх використовую на уроках.

    Сучасна методика нагромадила багатий арсенал прийомів інтерактивного навчання від найпростіших («Робота в парах(групах)», «Ротаційні (змінні) трійки», «Карусель», «Мікрофон») до складних («Мозковий штурм», «Мозаїка», «Аналіз ситуації»), а також імітаційні ігри, дискусії, дебати. Використання інтерактивних технологій не самоціль, а засіб створення атмосфери доброзичливості й порозуміння, зняття з душі дитини почуття страху, спосіб зробити її розкутою, навіяти впевненість у своїх силах, налаштувати на успіх, виявити здібність до творчості. Ці та інші методи та прийоми допомагають розвивати комунікативну компетентність.

    Новий матеріал з мови я подаю дітям у вигляді блок-схем, таблиць, малюнків, пірамід і т.п. Починаючи вивчення теми, ми з учнями індивідуально, в групах чи фронтально обговорюємо, аналізуємо навчальний матеріал. Основні поняття з теми фіксуємо в опорних конспектах, а потім засвоюємо шляхом неодноразового повторення, добираємо приклади. Учні «малюють» основні теоретичні поняття у вигляді ланцюжка, пірамід, нерідко у зошитах з'являються «сонечка», «хмарки», «чарівні квіти». Треба зауважити, що учні самі оцінюють ефективність опорних схем, адже "так цікавіше, зрозуміліше і легше". Часто спонукаю дітей до самостійного складання зорових опорних схем, малюнків.

    При узагальненні та систематизації знань, коли виконуються завдання різного рівня складності, потрібна колективна праця. Отож використовую роботу в малих та великих групах, «Доміно»,«Інтелектуальне лото», «Аукціон ідей», «Ділова гра», метод «Прес» , «Займи позицію», «Клоуз-тест» , «Сенкан», «Кластер», «Кубування»тощо. На уроці шляхом інтеграції вказаних вище технологій прагну розвивати критичне мислення учнів. Це зважений і вдумливий розгляд різних, а часом і протилежних підходів і розумінь проблеми з метою прийняття обґрунтованих рішень та формулювання оцінок. Використання на уроках української мови й літератури інтерактивних, зокрема дискусійних методів, допомагає учням проявити себе, презентувати свої здібності, таланти. Так, метод «Дискусія» допомагає раціонально спрямовувати розумову активність школярів, активізувати їх готовність переборювати труднощі під час розв’язання складних завдань, заохочувати ініціативність учнів, розвивають їх творчу активність. Під час дискусії виникає можливість поспілкуватись з однолітками, вислухати те, що думають інші, продемонструвати свої думки та знання, але в менш напруженій атмосфері.

    Для цього використовую запитання як навчальний інструмент. Уявімо, що учні отримали базові знання з певної теми. Щоб їх поглибити, потрібно не тільки добре розуміти матеріал, але й уміти будувати зв’язки між уже вивченим та новою інформацією. Для цього варто ставити запитання до нового матеріалу та відповідати на них. Мова йде не про фактажні запитання («Хто? Що? Де? Коли?»), які допомагають закріпити новий матеріал у пам’яті, це мають бути глибокі запитання на логіку та порівняння («Як? Чому? Навіщо?»). Вони допомагають побудувати зв’язки між новим матеріалом та попередніми знаннями, використати цю інформацію для відповіді на більш глобальні запитання. Наприклад, як знання про групи слів за значенням чи з теорії літератури можна використати під час написання творчої роботи? Заохочую учнів розмірковувати вголос або записувати свої думки. Для відповіді на логічне запитання знадобиться більше часу. Учні читають новий твір і позначають ті місця у творі, які приховують логічне запитання. Школярі формулюють своє запитання не на фактаж (події), а на логіку та порівняння. Наприклад, «Чому? Чому так, а не по-іншому? Навіщо? А що як..?».Розглядаючи ці питання в класі, даю трохи часу, щоб учні підготували відповідь. Потім організовую дискусію. Так школярі почують різні думки та точки зору й колективно дійдуть правильного висновку. Якщо дискусія просувається мляво, а учасники далекі від правильної відповіді, даю підказки. Щоб посилити мотивацію учнів, яким лінь напружуватися та шукати глибоке пояснення, ставлю прикладні запитання. Наприклад: « На вашу думку, Чіпка – сильна особистість чи ні? Яким було б його життя, якби поряд із ним була інша жінка(друзі)?» Звичка ставити запитання «Чому?» та «Навіщо?» знадобиться не лише під час навчання в школі чи університеті, а й у повсякденному житті. Тому це не просто дієва навчальна стратегія, а й навичка людини 21-го століття.

    Серед багатьох методів роботи, які стимулюють інтерес учнів до нових знань, сприяють розвитку дитини через розв’язання проблем і застосування їх у конкретній діяльності, застосовую метод проектів (першим науково описав його американський вчений Кільпатрик). В основі проекту лежить дослідження певної проблеми, що передбачає високий рівень творчої активності учнів. Теми для проектів, що виконували мої учні, обиралися ними виключно за бажанням. Діти оформляють результати роботи у вигляді доповідей, публікацій, буклетів, мультимедійних презентацій.

    Наприклад, пропоную учням створити віртуальний музей вченого. Для цього вони мають, по-перше, ознайомившись із матеріалами, які є в Інтернеті, вступними статтями до збірок поета, проаналізувати життєвий та творчий шлях письменника. По-друге, оцінивши події в його житті, відібрати для музею ті експонати, які найбільше розкажуть про письменника. По-третє, синтезувати новий продукт — уявний музей поета.

    До того ж, часто використовую власні мультимедійні презентації на уроках мови та літератури. Це викликає живий інтерес в учнів, покращує процес засвоєння матеріалу, унаочнює пізнання, сприяє розвитку творчих здібностей.

    Сьогодні використання на уроці ІКТ стало звичною справою. Це ті засоби які дозволяють "осучаснити" уроки. Проте відеофрагменти художніх та навчальних фільмів, літературних передач, які я використовую на уроці, є не лише ілюстративним матеріалом. Найкращий ефект від таких уроків буде тоді, коли ти поєднуєш сучасні мультимедійні засоби із новітніми педагогічними технологіями. Наприклад, не просто демонструю дев’ятикласникам навчальний фільм «Тигролови» за І.Багряним, а створюю проблемну ситуацію: перед початком перегляду фільму повідомляю учням про те, що режисер фільму не врахував деякі деталі із тексту твору. Отже, щоб з’ясувати відмінності, учні повинні уважно подивитися фільм, прочитати сам твір, ознайомитися з додатковою інформацією про письменника і лише потім скласти «поради режисеру».

    У старших класах, коли учні вже засвоїли навчальний матеріал з української мови, використовую microlearning – навчання невеликими, але повноцінними блоками. Переглядаємо навчальне відео, створюємо флеш-карти, які допомагають відтворити забутий матеріал, граємо в навчальні мікроігри.

    Так, під час підготовки учнів 10-11-х класів до ЗНО, використовую онлайн-курси «Лайфхаки з української мови». Це ідеальні відео – короткі та логічно завершені, які супроводжуються тестовими завданнями або вправами. Якщо учень сумнівається у власних знаннях, ще раз переглядає матеріал у підручнику чи використовує флеш-карти. Це дійсно ефективно.

    Перед написанням контрольної роботи, на уроці узагальнення та систематизації знань із теми, проводжу уроки-ігри, невеличкі мовні турніри, екскурсії, подорожі, адже ігрове закріплення знань менше втомлює учнів, ніж тренувальні вправи, до того ж зацікавлює, інтригує їх. Практика показує, що саме такі уроки сприяють підвищенню пізнавальної діяльності учнів, розвитку творчих здібностей, зацікавлюють їх, а це сприяє кращому засвоєнню теми через співпрацю, співтворчість. Використовую кросворди,літературні вікторини,ігри-змагання («Що? Де? Коли?», «Розумники й Розумниці»), ігри-вправи. Наприклад, гра «Аукціон» (Тема: «Фразеологізми» ). Проводжу у формі аукціону або естафети: за 3 – 4 хв. учні повинні назвати якомога більше фразеологізмів зі словами: голова, язик, око, зуби, ноги.

    Гра «Вгадай персонаж». Спочатку за цитатою із твору або за усним описом сказати, хто із героїв описаний. Наступний етап – учні самі описують когось із присутніх. Так школярі виробляють уміння не тільки описати особу, але й вчаться використовувати художні засоби, бути спостережливими, тактовними. Таку форму роботи я використовую для кейс-уроку розвитку мовлення «Опис зовнішності людини». Таким чином, поєднання різних форм та методів інтерактивного та традиційного навчання сприяє ефективному засвоєнню знань та формуванню ключових компетентностей учнів на уроках української мови та літератури.

    Особливо цікавим для учнів 5-х класів є виготовлення лепбуків (з теми «Лексикологія»). Лепбук – нова форма організації для розвитку пізнавальної активності учнів і розвитку їхньої самостійності, яку використовую і на уроках української літератури у 9 класі (Творчість Григорія Сковороди).

    Можна організувати і провести урок, який за зовнішніми ознаками ніби відповідає вимогам до сучасного уроку. Але якщо такий урок не націлений на серйозну роботу, то сприймається він як сучасне шоу — не більше. Використання всіх сучасних технологій на уроці мови та літератури доцільне лише за умови, якщо вони дозволяють глибше осягнути художній твір, засвоїти програмовий матеріал з мови.

    Перед написанням контрольної роботи, на уроці узагальнення та систематизації знань із теми, проводжу невеличкі мовні турніри, екскурсії, подорожі, адже ігрове закріплення знань менше втомлює учнів, ніж тренувальні вправи, до того ж зацікавлює, інтригує їх. Практика показує, що саме такі уроки сприяють підвищенню пізнавальної діяльності учнів, розвитку творчих здібностей, зацікавлюють їх, а це сприяє кращому засвоєнню теми через співпрацю, співтворчість.

    Головне у роботі вчителя – результативність. Тому, щоб виявити рівень навченості учнів, використовую різноманітні методи контролю:

- щоденне спостереження за навчально-пізнавальною діяльністю учнів на заняттях, що дозволяє скласти уявлення про те, як учні сприймають і осмислюють навчальний матеріал, в якій мірі виявляють самостійність, кмітливість, творчість тощо;

- усне опитування (індивідуальне і фронтальне) полягає в постановці перед школярами запитань за змістом вивченого матеріалу і оцінюванні повноти, логічності і обґрунтованості їхніх відповідей;

- письмовий контроль знань і умінь здійснюю за допомогою письмових робіт (диктанти, перекази, класні й домашні твори, письмові відповіді на питання, реферати, вправи), це дозволяє виявити уміння учнів послідовно викладати матеріал, висловлювати свої думки на письмі;

- тестування здійснюю за допомогою підбору стандартних завдань, які дають можливість за порівняно короткий час перевірити засвоєння навчального матеріалу всіма учнями, виміряти обсяг і рівень конкретних знань, умінь і навичок.

    Для домашньої роботи добираю такі завдання, які передбачають розвиток самостійності та творчого мислення учнів. Вони не мають бути ані дуже легким, ані дуже складним. Цьому сприяють різнорівневі завдання, взаємоперевірка, індивідуальне опитування, робота з підручником, довідниками, додатковою літературою, використання Інтернету. Це допомагає розвивати інформаційну компетентність та компетентність саморозвитку і самоосвіти.

    Працюючи з дітьми, проводжу різні конкурси, виховні заходи: вікторини «9 листопада – День української писемності», «Відгомін барвистої мови», до яких підібрала цікаві мовні завдання. У березні в нашій школі щорічно проходить тиждень української мови і літератури. Активну участь у його проведенні беруть і мої учні: квест «Відомий-невідомий Шевченко», «Літературна кав’ярня». Особливо цікавими для учнів є туристичні походи «Літературними стежками рідного краю».

    Не залишилася поза увагою і робота з обдарованими дітьми. Розроблені мною різнорівневі завдання допомагають учням краще підготуватися до олімпіади з української мови і літератури , Міжнародного конкурсу з української мови імені П. Яцика, мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка. З метою формування творчої, різнобічно розвиненої особистості, яка зможе з успіхом орієнтуватися в обраних галузях науки, залучаю здібних учнів до пошукової діяльності в позаурочний час, до участі у шкільних, міських олімпіадах, конкурсах ( «Соняшник», «Мультитест з української мови»). Результатами роботи є підвищення пізнавального інтересу школярів до предмета, підвищення якості знань учнів, розвиток комунікативних навичок, розвиток емоційної й естетичної чутливості школярів, креативність мислення, комфортність навчання. Адже мої учні неодноразово здобували перемоги у Міжнародному конкурсі з української мови імені П.Яцика, у конкурсі «Змагаймось за нове життя», успішно складали іспити із ЗНО. Та ці заслуги я, в першу чергу, адресую їм, а не собі, а віддачі шукаю у повазі, щирому ставленні, творчій співпраці та взаєморозумінні.

    Важливе значення в духовно-моральному вихованні учнівської молоді має позакласна робота – різноманітна освітня й виховна робота, спрямована на задоволення інтересів і запитів дітей на основі різних форм організації навчально-виховної діяльності, серед яких у сучасності вагоме значення мають колективні спільні справи (у них беруть участь усі вихованці – обговорюють пропозиції, обирають справи, планують і виконують роботу, несуть відповідальність за результати).

    Методика колективного творчого виховання розроблена та апробована І. Івановим з метою створення учнівського колективу в середовищі, яке сприяє становлення особистості. Згуртування такого колективу вимірюється здобутками особистості – моральними і творчими, – мотивами і вчинками, цінностями й цілями, інтересами та потребами, ідеалами й самооцінкою.

    Форми позакласної роботи

1) змагальні (конкурс, гра, олімпіада);

2) засоби масової інформації (стінгазета, оголошення, дайджест);

3) культурно-масові (вечір-свято, присвячений народним традиціям рідної країни або країни, мова якої вивчається; вечір-портрет, присвячений життю та діяльності відомих письменників, поетів, композиторів, акторів тощо; вечір-зустріч з цікавими людьми; вечір-хроніка у зв'язку зі знаменними подіями та інші);

4) політико-масові (форум, фестиваль, прес-конференція, ярмарка, телеміст та інші).

    В позаурочній виховній діяльності використовую наступні методи роботи:

ü свята рідної мови;

ü конкурси дитячої творчості;

ü свята з використанням українських традицій, обрядів, звичаїв.

    Опора на ці методи сприяє розвитку творчої особистості та формуванню у вихованців високих громадських якостей, патріотичних почуттів, любові до рідної землі, шануванню рідної мови.

    Форми організації колективних справ для учнівської молоді можуть бути різноманітними: трудовий рейд, сюїта туристичних ігор, пошукові ігри на місцевості, аукціони знань, робота над проектами, прес-конференція, усний журнал, естафета, турнір-вікторина, жива газета, літературні й художні конкурси, вечори-портрети письменників, вечори-реквієми, літературно-музичні вечори, конкурс інсценізації пісень, спортивно-оздоровчі та інші свята. Усі види колективних справ формують у школярів ціннісне ставлення до своєї держави та суспільства, до інших людей, до праці, мистецтва, природи, до себе та учнівських обов’язків, а також ціннісних орієнтацій: особистих, сімейних, громадянських, національних, загальнолюдських.

    Підводячи підсумки, варто зазначити, що досвід моєї роботи, хоч і не такий великий, але продуктивний. Готуючись до кожного уроку, я завжди керуюся словами А.Макаренка: «Діти – це живе життя і життя прекрасне, і ставиться до них треба, як до товаришів і громадян, поважати їхнє право на навчання, радість і обов’язок відповідальності». Тому й намагаюся будувати свою роботу методично грамотно, продумано, щоб готувати до життя високоінтелектуальних, освічених, креативних, творчо розвинених особистостей.