Загальна інформація
Реформування національної системи освіти відіграє велику роль у перебудовних процесах, що відбуваються зараз в Україні, визначається масштабністю і радикальністю змін. Проведення докорінної реформи загальної середньої освіти, а саме Концепції «Нова українська школа» на період до 2029 року, сприятиме подоланню негативних тенденцій, забезпеченню соціальної рівності та згуртованості, економічного розвитку і конкурентоспроможності держави. Реформування змісту загальної середньої освіти передбачає розроблення принципово нових державних стандартів загальної середньої освіти, які повинні ґрунтуватися на компетентнісному та особистісно-орієнтованому підході до навчання, враховувати вікові особливості психофізичного розвитку учнів, передбачати здобуття ними умінь і навичок, необхідних для успішної самореалізації в професійній діяльності, особистому житті, громадській активності.
Зазначені стандарти повинні також ґрунтуватися на Рекомендаціях Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу “Про основні компетентності для навчання протягом усього життя”.
Концепція нової української школи подає таке трактування компетентності: «динамічна комбінація знань, способів мислення, поглядів, цінностей, навичок, умінь, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність».
Компетентності
поділяють на предметні (формуються засобами одного навчального предмета),
міжпредметні (виробляються під час вивчення кількох предметів) і ключові
(формуються в процесі навчання й соціалізації і необхідні особистості для
життєдіяльності загалом).
Ключовими компетентностями є
спілкування державною і рідною в разі відмінності мовою, спілкування іноземними
мовами, математична грамотність, компетентності в природничих науках і
технологіях, інформаційно-цифрова компетентність, уміння навчатися впродовж
життя, соціальні і громадянські компетентності, підприємливість та фінансова
грамотність, загальнокультурна грамотність, екологічна грамотність і ведення
здорового способу життя.
За умов змін в українському суспільстві особливого значення набувають
питання формування нових життєвих стратегій, компетентності,
конкурентоспроможності, посилення гнучкості та мобільності соціальної поведінки
молодої людини. Саме компетентністний підхід покликаний покликаний подолати
прірву між освітою і потребами життя, звернутися до пошуку нових підходів у
вивченні предметів. Компетентність визначається як загальна здатність, що
базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, здобутих завдяки навчанню.
Питання формування компетентностей висвітлено в Державних стандартах базової та
повної загальної середньої освіти, нових програмах. У цьому Державному стандарті поняття вживаються у такому значенні:
- Ключова
компетентність - спеціально структурований комплекс характеристик (якостей)
особистості, що дає можливість їй ефективно діяти у різних сферах
життєдіяльності і належить до загальногалузевого змісту освітніх стандартів;
- Ключова компетенція - певний рівень знань,
умінь, навичок, ставлень, які можна застосувати у сфері діяльності людини.
Відповідно до всього цього пропонується адекватне змістове та організаційне
наповнення системи формування компетентностей учнів за рахунок реалізації
певних методів і технологій навчання. Найрезультативнішими визначають метод
проєктів, дебати, позакласні заходи, уроки-конференції, створення портфоліо учня та технологію розвитку
критичного мислення через читання та письмо, використання інноваційних,
рефлексивно-предметних, ігрових технологій. Зазначені методи та технології
ставлять дитину в позицію творця, а не виконавця чужої волі. Психологія
компетентнісного підходу до навчання спрямована на те, як допомогти дитині
пізнати себе (самопізнання), як оцінювати себе (самооцінка), як навчити
самоаналізу (рефлексія), скласти життєву програму, проєкт (само проєктування),
і, звичайно, як планувати, організовувати діяльність задля досягнення мети
життя, як здійснювати відповідальний
життєвий вибір.
Усі ці
технології можна застосовувати на уроках української мови та літератури для
формування предметних компетентностей. Саме про них [предметні компетентності] йтиме далі мова. Отже, до предметних
компетентностей української мови належать:
- розуміти зміст сприйнятого на слух або
прочитаного тексту;
- орієнтуватися в
умовах спілкування й підтримувати його, будувати усне й письмове висловлювання
на певну тему.
2) Мовна (лінгвістична):
- розрізняти звуки мови й мовлення,
правильно вимовляти й писати слова;
- визначати значущі частини слова;
- розрізняти види речень;
- інтонувати речення відповідно до
розділових знаків;
- правильно
писати слова, розставляючи розділові знаки в реченнях і текстах.
3) Лексична – уміння та здатність використовувати
мовний словниковий запас.
4) Граматична – здатність розуміти і
виражати граматичне значення, розпізнаючи правильно оформлені згідно з цими
принципами фрази та речення.
5) Орфографічна – уміння правильно
писати букви, звуки та пунктуаційні знаки; уміння правильно писати слова
відповідно до орфографічних правил.
6) Орфоепічна – уміння правильно
озвучувати написане; знання правил написання та вимови слів; уміння
користуватися словником.
7) Семантична
– здатність усвідомлювати й контролювати організацію змісту при перекладі
текстів, створенні власних висловлювань.
8) Функціональна – використання в
спілкуванні усного мовлення та письмових текстів зі спеціальними
функціональними цілями; уміння спілкуватися.
9) Стилістична
– уміння стилістично забарвлювати мовлення; аналізувати мовний матеріал;
створювати власні висловлювання різних типів і жанрів; удосконалювати текст,
посилюючи в ньому ту чи іншу стилістичну рису, що сприяє виразності мовлення.
10) Риторична
– уміння будувати доцільне, змістовне, виразне висловлювання.
11) Інтелектуальна:
- передбачає здатність
учнів працювати з різноманітною інформацією уміння застосовувати здобуті знання
в нестандартних ситуаціях;
- володіння
прийомами самосійного здобуття нових знань, високий рівень розвитку
пізнавальних процесів, уміння працювати в умовах пошуку, дослідження.
12) Креативна: здатність до розв’язання будь-якої навчальної задачі творчо; бажання й вміння діяти оригінально, передбачаючи новизну[5].
Що стосується предметних компетентностей з української
літератури, то до них належать:
2) Ціннісно-світоглядна
– розуміння світоглядних категорій, що знайшли художнє відображення в
літературних творах, уміння визначати й аргументувати оцінне ставлення до них.
3) Комунікативно-мовленнєва:
- розуміння
специфіки мови художнього твору, володіння основними мовленнєвими видами
діяльності, здатність до написання робіт різного жанру;
- розуміння
чужих і створення власних висловлювань у повній відповідності до мети й
обставин спілкування;
- уміння
й навички успішної комунікації;
- уміння
висловлювати власну думку.
4) Діяльнісна:
- застосування
набутих знань на практиці;
- здатність
конструювати свою діяльність від постановки проблеми до одержання бажаного
результату, переносити сформовані вміння на незнайому навчальну ситуацію.
5) Громадянська
– виховання свідомого відповідального громадянина держави, який є соціально
активною особистістю з усвідомленою громадянською позицією, почуттями національної
свідомості, гідності;
6) Продуктивна:
- залучення
учнів до дослідницької роботи, до участі в конкурсах дитячої творчості та
вікторинах;
- заохочення
учнів до створення власних творів у різних видах мистецтва;
- здатність
до розв’язання будь-якої задачі творчо; бажання й вміння діяти оригінально, з
новизною.
7) Народознавча:
- здатність
до самоідентифікації;
- піднесення
національної та формування соціальної самосвідомості;
- виховання
поваги до народних символів, звичаїв і традицій.
8) Загальнокультурна:
- сприймання
літератури, навколишнього світу, творів мистецтва в цілісності як невід’ємної
частини національної культури;
- знання
особливостей історико-літературного процесу та вміння оцінювати художній твір у
широкому літературному та соціокультурному контексті.
9) Інформаційна
– оволодіння самостійно та продуктивно працювати з різноманітними друкованими й
електронними джерелами інформації; складати конспект; відвідування музеїв.
10) Інтеркультурна:
- готовність, здатність до комунікативної,
кооперативної діяльності;
- оволодіння
комплексом відповідних умінь (слухати, переконувати, дискутувати, аргументувати
власну думку тощо).
11) Навчально-пізнавальна
– уміння учнів працювати з різноманітною інформацією в умовах пошуку,
дослідження; застосовувати здобуті знання.
12) Емоційна
– здатність емоційно реагувати на кожний літературний факт, явище, пов’язані з
певним явищем в літературі.
13) Рефлексивна
– здатність здійснювати самоконтроль і самооцінку власної діяльності, знаходити
й усувати причини труднощів.
14) Особистісна
– вміння виявляти самостійність, організовувати свою діяльність, володіти правилами
етики, співробітництва[7].
Компетентнісний підхід до розвитку мовлення старшокласників вирішальним передбачає самостійність, критичність їхніх суджень під час обговорення певних життєвих проблем, які їх цікавлять. Це сприятиме посиленню розвитку в учнів самостійності суджень, умінь обґрунтовувати свої думки, зіставляти їх з іншими, що, безперечно, належать до ключових компетентностей.
Крім того, для
формування комунікативних умінь учнів старшої школи потрібна раціональна
система завдань, яка забезпечить процеси навчання мовлення і буде побудована на
текстовій основі, оскільки на будь-якому тексті (висловленні) вирішується
комплекс завдань, що стосуються передусім змісту, композиції і мовного його
оформлення. Для їх розв’язання слід залучати такі завдання і види робіт, які
сприяли б розвиткові в школярів певного комунікативного вміння. Серед них слід відзначити такі, як:
складання конспектів, рефератів, бібліографії, написання статей, анотацій,
рецензій на почуте і прочитане, інтерв'ю, портретних нарисів, резюме;
підготовка повідомлень, доповідей на лінгвістичні, морально-етичні, суспільні
теми, виступів у науковому стилі та їх оцінкою, на зборах, семінарах; написання
творів-описів, творів-роздумів, переказів (докладні, стислі, з творчим
завданням), редагування висловлювань; конструювання діалогів і полілогів,
дискусій; моделювання ситуацій тощо [6].
Таким чином,
компетентнісний підхід є орієнтиром, який спрямовує дії вчителя на розвиток
комунікативно компетентної особистості старшокласника. Успішність його розвитку
залежить від багатьох чинників, серед яких: підвищення ступеня мотивації учіння
за рахунок усвідомлення його користі для нинішнього і подальшого життя учнів,
їхнього спілкування в різних ситуаціях; підвищення долі індивідуальної
самоосвіти, уваги до способів роботи з інформацією, форм і методів навчання;
урахування вікових особливостей старшокласників; забезпечення здійснення ними
індивідуальної освітньої траєкторії, знаннями і вміннями, необхідними для
здійснення соціального аспекту використання української мови (дотримання
культури мовлення, мовленнєвого етикету,
мовленнєвої поведінки) тощо.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Дичківська І. Інноваційні педагогічні технології, Навч.посібник.- Академвидав, 2004.
2. Єлісєєва С. Про сучасні підходи до організації навчання на уроках укр. мови й літ. – Ч. 1. Інтерактивний урок – особливий тип уроку / С. Єлісєєва // Укр. мова й л-ра в серед. шк., гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2011. – № 11/12. – С. 92 – 98.
3. Когут О.І. Інноваційні технології навчання української мови і літератури.- Тернопіль: Астон, 2005.
4. Падалка О.С. та ін. Педагогічні технології.- К: Українська енциклопедія, 1995.
5. Пометун О.І., Пироженко Л.В. Інтерактивні технології навчання: теорії, практика, досвід. Метод. Посібник.- К.: АПН, 2002.
6. Пометун О.І., Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. Науково-методичний посібник.- К.:Видавництво А.С.К., 2004.
7. Пометун О. Енциклопедія інтерактивного навчання / О. Пометун. – К., 2007. – 387 с.
8. Пометун О.І., ПироженкоЛ.В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: наук. метод. посіб. – К.: АСК, 2004.
9. Фасоля А. Компетентнісно-зорієнтоване навчання на уроках літератури: проблеми становлення / А. Фасоля // Дивослово (Українська мова й л-ра в навч. закл.). – 2012. – № 9. – С. 2 – 6.
10. Шуляр В. Особливості діяльності суб’єктів суч. уроку літератури на компетентнісній основі / В. Шуляр // Укр. л-ра в заг. шк. – 2012. – № 9. – С. 13 – 16.
11. Шуляр В. Візуальна компетентність у системі літер. освіти: від компендіуму понять до виваженої методики формування / В. Шуляр // Дивослово (Українська мова й л-ра. в навч. закл.). – 2009. – № 5. – С. 20 – 22
Немає коментарів:
Дописати коментар